Історія справи

Постанова

Іменем України

11 січня 2018 року

м. Київ

справа № 1522/2900/2012

провадження № 61-955св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит К»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року у складі судді-доповідача Процик М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В січні 2012 року позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» (далі - ТОВ «Гранит К») про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У травні 2016 року ТОВ «Гранит К» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2012 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Гранит К» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2012 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, на усунення вказаних в ухвалі недоліків, зокрема сплати судового збору в розмірі 1378 грн.

Ухвала мотивована тим, що відповідач всупереч вимогам Закону України «Про судовий збір» № 3674 VI (в редакції від 1 вересня 2015 року) не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у відповідному розмірі.

У касаційній скарзі, поданій в червні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, керуючий санацією ТОВ «Гранит К» ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами про захист їх прав на всіх стадіях розгляду справ.

26 грудня 2017 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою справляється судовий збір, що становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Аналогічний висновок вказаний Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2712цс15.

Доводи відповідача щодо застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки юридичні особи не входять до кола суб'єктів, на яких поширюється дія вказаної правової норми.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що керуючому санацією ТОВ «Гранит К» ОСОБА_4 за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2012 року потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1378 грн, тому обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху та надав строк на усунення недоліків.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

' В.С. Висоцька

В.В. Пророк